Людське життя. Як швидко воно минає і як міцно може закарбуватися у чиїсь пам’яті. Долі бориславських мешканців – дуже різні. Одні – щасливі, а інші, наповнені болем та трагізмом, вписані у підручники з історії, інформаційні стенди та художню літературу, як, наприклад, історія Корнелії Василівни Опришко. Її історію описала у своєму романі-есеї письменниця Надія Мориквас. То ж ким була ця дівчина?

книга Надії Мориквас

Корнелія – донька Василя Опришка та Магдалини Матковської, народилася 22 січня 1921 року. Батько походив із села Грабівця Стрийського повіту. Корнелія була найстаршою серед своїх сестер Стефанії та Іванни та брата Володимира, однак мала ще й старшу сестру Марію – Оксану від першого шлюбу матері з Миколою Баб’яком (загинув на фронті під час І світової війни в листопаді 1914 року). Корнелія навчалася в початковій школі на Тустановичах, пізніше – в українській гімназії «Рідної школи» ім. Івана Франка у Дрогобичі, яку закінчила у 1939 році.

В руки письменниці  Надії Мориквас потрапив альбом-пам’ятник Корнелії (дівочий альбом), який їй подарувала нині уже покійна бібліограф Марія Вальо, родом з Бані Котівської, що вчилася з молодшою сестрою Корнелії – Іванною.  Це і стимулювало авторку увіковічнити пам’ять про дівчину в книзі. Цікаво, що в цьому альбомі міститься вписка поета Петра Карманського:

«Раніше, ніж давати кому вчеркнутись в альбом, ти повинна послати його з текстом до когось, хто б справив помилки. Рятуй честь товаришів!».

Петро Карманський

В романі Надія Мориквас описує платонічне кохання між Корнелією, ученицею 4 класу гімназії та вчителем – поетом Петром, який був старший від неї на 43 роки. Зараз важко сказати, чи міг між ними бути якийсь зв’язок, однак сучасники Корнелії, зокрема й Почесний громадянин міста Борислава Омелян Солецький, згадували, що вона була винятково красивою дівчиною, на яку не можливо було не звернути увагу.

Після закінчення гімназії Корнелія готувалась до вступу в гуманітарний ліцей. Однак її життя несправедливо обірвалося. Через свою приналежність до Марійської дружини ще у гімназії та приналежність дядька, батькового брата (псевдо – «Лопата»), до націоналістів дівчина потрапила в поле зору каральних органів. Її було арештовано 22 червня 1941 року, а 28 – жорстоко вбито в приміщення управління НКВД (тепер – Бориславський краєзнавчий музей). Похована закатована дівчина – героїня книги – на цвинтарі в мікрорайоні Тустановичі в могилі разом зі своїм батьком Василем, який пережив свою доньку тільки на 2 роки.

могила Корнелії

Лідія Мазурчак