Сьогодні місто Борислав займає доволі значні території, та мало хто знає, що таким воно стало лише у 1930 році. 20 травня було опубліковане розпорядження Ради Міністрів Польщі, оприлюднене 14 червня.  Виконання розпорядження доручалося Міністрові внутрішніх справ. Тоді до Борислава й Тустанович було приєднано Мразницю, Губичі та Баню Котівську. Так виник так званий «Великий Борислав», який до ІІ світової війни за площею був третім після Варшави та Лодзя.

Однак ідея такого об’єднання зародилася ще задовго до того, турбуючи мешканців громад сіл, які не дуже то цього і бажали. Настрої громад добре висвітлювалися у пресі. Так, у 29 номері газети «Діло» від 29 березня 1929 розміщено статтю під назвою «Великий Борислав». Протести широких кругів населення проти пляну кількох одиниць.

У ній йдеться про те, що «від кількох літ непокоїть мешканців сусідніх з Бориславом громад зловіща вістка, що ці громади мають бути прилучені до Борислава, щоб таким чином створити “великий Борислав”. До Борислава мали б бути прилучені: містечко Тустановичі й села Мразниця, Баня Котівська і Губичі. В той спосіб маєтками таких багатих громад, як Тустановичі та Мразниця, мав би рятуватись Борислав від “смерти”.  Нафтовий рух завмирає тут з дня на день. Колись, як Борислав був у повній стадії розвитку і найбагатшим нафтовим осередком, тоді ніхто не цікавився бідними бойківськими селами й не потребував до нічого ні Мразниці ні Тустанович. Нині відносини основно змінилися».

Автором ідеї об’єднання вказується комісар інженер Кобак, який прагнув стати посадником Великого Борислава, опираючись на соціалістів. Вказується і те, що «бориславські громадські комісарі затягнули довг на громаду в сумі бк. 180.000 долярів, а таку суму в нинішніх умовинах сплатити не легко. Ніхто не питає заінтересовані громади, чи вони бажають собі злуки, а зате бурмістри з Борислава й Тустанович і комісар з Мразниці їздять до Варшави, де стараються добитись прилучення згаданих вище громад до Борислава».

За рік до виходу статті 25 листопада 1928 у Мразниці відбулося віче – протест, на якому було ухвалено текст проти злуки й обрано делегацію, яка б озвучила протест у старостві та мала б виїхати до Варшави. На віче виступали посли п. Максимович і д-р Блажкевич. Друге віче відбулося 18 березня 1929 р. У Мразницькому Народному Домі зібралися також представники громад Тустанович, Губич, Бані Котівської. Було обрано трьох делегатів (Іван Лейбт, Олекса Андрушко і Микола Янів), які б мали передати резолюцію віча у Варшаву, воєводству у Львові й староству у Дрогобичі.

У 85 номері «Діла» від 17 квітня 1929 йдеться про те, що у дрогобицьке староство прибула громадська депутація з Бані, Мразниці, Губич та Тустанович у кількості 500 осіб. Цікаво, що й дрогобичани теж виступали проти утворення «Великого Борислава», делегати із протестами були навіть на зустрічі з тодішнім президентом Польської держави Іґнацієм Мосціцьким. Дрогобичани аргументували своє невдоволення тим, що на фоні новоутвореного «Великого Борислава» сам Дрогобич занепадатиме. Борислав нібито мав зростати коштом Дрогобича, перетворюючи його у «місто бригідок і померших»

Однак, як бачимо сьогодні, до протестуючих не прислухались, а об’єднання, яке відбулося, не спричинило таких жахливих і катастрофічних наслідків, які вимальовувалися в уяві тогочасних людей.

Мазурчак Лідія