Майже в одному кілометрі на південь від площі Ринок, на пагорбі по правій стороні вулиці Трускавецької, між військовою частиною та православним собором Іова Почаївського, розташований старий цвинтар міста, який був перенесений сюди внаслідок Йосифінської реформи з території римо-католицького костелу Св. Варфоломія. Датою його заснування є 3 травня 1790 рік. І цього року йому виповнилося 230 років. З такої нагоди ми Вам коротко розповімо про нього наступне…

Над масивною вхідною брамою кладовища видніється напис на латині, що нам мовить: «Нехай тлінне зодягнеться в нетлінне». Браму увінчує жіноча скульптура у римському одязі майже в людський зріст, яка стоїть при хресті. Вхід на цвинтар знаходиться зліва від брами. І ось Ви опиняєтеся в «місті мертвих», де віднаходимо поховання мешканців різних культур та народів (польської, української, єврейської, німецької, австрійської, чеської, угорської, російської). Першим, хто Вас зустрічає, це надгробна біла скульптура Ісуса з Хрестом.

Деякі красиві надгробки виконані майстрами, зокрема — Іґнаци Лобосом, Францом Лянґером, Теофілем Валіґорою, Адамом Процьким, Францом Кусом та Міхалом Божейком.

У 1830 кладовище було розширене. У 1832 році при обмуруванню цвинтаря було знайдено давні водогони, котрі «служили для спровадження води до замку»[1].

Йдучи центральною алеєю, Вам одразу в око впадає стара цвинтарна каплиця Нагліків (1830), попри неї покояться її фундатори – Кароль Наглік (1773-1830), народився в чеському місті Пардубиці, де також є головний католицький храм св. Варфоломія, син графині Ламезан Залінс (Залінзи походили з Франції); та його дружина, баронеса французько-угорського походження з Лотарингії – Кароліна Льоси де Льозенау (Losy de Losenau). Подружжя мало кільканадцять дітей, які носили імена, що мали свій чоловічий та жіночий відповідники. Наприклад, Кароль ІІ та Кароліна ІІ, Людвік та Людвіка, Юлія та Юліан, Альберт та Альбертина, Франчішек та Франчішка…  Ім’я «Кароль» у сім’ї носили первістки п’яти поколінь. Нині їх нащадки розкидані по світу. Більше про Нагліків й дрогобицький цвинтар Ви можете прочитати у статті Єжи Марії Пілецького (див. Jerzy M.Pilecki, “Nahlikowie i cmentarz drohobycki” у “Ziemia Drohobycka”, №14, 2001, S.2-10.)

У цій каплиці (до листопада 1973 року) проводили свої богослужіння місцеві римо-католики, яких радянська влада вигнала у 1949 році з місцевого парафіяльного костелу Св. Варфоломія.

Каплицю Нагліків нещодавно відновили та розмістили у ній своєрідний «цвинтарний музей». Над її входом нині видніється нова таблиця з трирядковим написом: «Kaplica rzymskokatolicka pw. Podwyższenia Krzyża Św. A.D. 1830», а попри вхід знаходяться дві журливі півтораметрові жіночі скульптури. Автентичною з двох, що були перед війною, є лише скульптура, що стоїть справа, яка початково колись була зліва: жінка з піднятими у молитві перед собою руками. Відомо, що каплицю використовували як місце, куди перед похованням клали покійника.

Неподалік каплиці Нагліків зліва знаходиться друга та остання каплиця (родинний склеп в неоготичному стилі) сім’ї Нойманів, яка, вочевидь, походить зі Східної Прусії.

Хоч кладовище старе, але його у радянський час зуміли «деформувати» і заселити старі похованні «новими» мешканцями, які прийшли як окупанти. Східна частина цвинтаря найбільше зазнала руйнування саме від них.

З цим цвинтарем пов’язано і кілька цікавих випадків з викраденням трупів та поховання людей заживо. Але це вже є окрема розповідь.

Цвинтар знайшов своє місце і в літературі. Зокрема, у письменниці Галини Жубіль в оповіданні “У полоні аромату лілій” (див. альманах “Тріада часу”, №1).

24 квітня 2020 року вперше відбулася онлайн-екскурсія цим цвинтарем, яку провели Ігор Чава та Андрій Юркевич.

Окрім цього та вул. Трускавецькій ще були відомі два цвинтарі: християнський холерний цвинтар закладений 1831 року (один із трьох тодішніх холерних) та німецький цвинтар, що був справа від «Бригідок» (знесений в радянський час).

[1] Див. Przedrzymierski M. Truskawiec z okolicami. – Poznań, 1850. – S.16.

 

Олег Стецюк

фото автора та Уляни Босак