4 листопада – День залізничника. І ця розповідь про чоловіка, котрий був машиністом найрізноманітніших потягів 38 років. Об’їздив Україну, Азербайджан, Сибір, Урал, Прибалтику та Білорусь. При тому, впродовж нелегких років праці зумів не втратити іскорку свого хобі – моделювання.

Знайомтесь – трускавчанин Ярослав Веретко. Усе життя, окрім праці на залізниці, моделює потяги, кораблі, автомобілі та літаки. Та, як він каже, залізниця – це не праця, а робота всієї душі.

Zmistovno.com.ua завітали до пана Ярослава в гості (на екскурсію) і поспілкувались з ним про його клопітке заняття, яке є ще однією колією його життя.

Моделюванням я розпочав займатись ще в дитинстві. Навчався усього сам. Розпочалось все з різних конструкторів, машинок, «паровозиків» тощо. Мене цікавила будь-яка техніка. Авіація, кораблі, поїзда, автомобілі – дуже все любив. Літаки в мене мали мотори й навіть літали на авіаційному керосині. Жаль, що багато їх порозбивали.

Моделюванню навчався із різних журналів, брав з них креслення та необхідну інформацію. Тоді інтернету ще не було й отримати бажані знання було складно. Інколи доводилось годинами сидіти в бібліотеці й перекреслювати креслення, так, щоб копія до міліметрів відповідала оригіналу.

Професію вибирав із трьох своїх стихій – флот, авіація або колія. Найбільш близько до душі була колія. На ній проробив 38 років й ні разу не пошкодував. Вивчився на той час у Дніпропетровському транспортному інституті. У мене відкриті всі категорії: на дизель, на електро- та парову тягу.

Працював я на вантажних й пасажирських поїздах. Згодом, ближче до пенсії, їздив й на електричці. Також мав справу й з паротягами. Побував на потягах в Сибірі, Уралі, Прибалтиці, Азербайджані й Білорусії. Тепер на пенсії, якщо хочу, можу присвяти весь час моделюванню. Це мене заспокоює, розслабляє, дає змогу відсторонитись від зовнішнього світу. Проте клопітка праця з макетами теж набридає. Потрібно в усьому знати міру.

Матеріали у мене підручні: фанера, папір й все, що забажаєте. Щоб зробити гармати, спершу потрібно їх виточити з дерева, відбити форму й насамкінець, відлити зі свинцю, алюмінію чи інших матеріалів.

Якщо порахувати всі моделі, які маю, то, думаю, 1000 точно буде. Робив кораблі, літаки, поїзда й автомобілі. Також маю багато куплених колекційних моделей. Часу займатись своїм хобі у мене було небагато. Все життя витратив на колії. Те, що можна було зробити за рік чи два, розтягувалось на 3-5, а то й на 10 років.

На «Constitution» витратив 15 років. Але працював з ним 2-3 місяці на рік. Маю ще такі кораблі, як «Титанік», «12 апостолів» й інші.

«Constitution» корабля був побудорваний в Бостоні у 1797 році й призначався для захисту від піратів в Карибському і Середземному морях. Корпус фрегата зроблений з дуже твердого білого дуба, який витримує попадання великих ядер.

Кораблі мої тримаються на воді за допомогою баласту чи спеціальних покривальних матеріалів. Освітлення роблю сам. Тільки проводка й лампочки (діодні або з гірлянд) – елементарно.

Крім мене, в Україні є кому цим займатись. Звичайно, перекупників вистачає. Загалом, щоб зробити один такий макет, витратити коштів треба достатньо. Матеріали дорогі.

Спадкоємців своєї справи не маю. Є люди, котрі цим цікавляться. Проте в них трохи інші цілі й не всі мають змогу віддатись цьому заняттю повністю. Колись займались цим одні хлопці-школярі, я їм все пояснював Але вони повиростали й наші шляхи порозходились. Де вони тепер, навіть не знаю.

Крім макетів, що є на видному місці, пан Ярослав має ще й колекційну залізницю, із всіма деталями та нюансами. Деякі сам доробив вдома: будинки, мости, траву тощо. Залізниця повністю функціональна, у розкладеному вигляді займає всю кімнату.

А зараз, працюючи над ще одним кораблем, пан Ярослав має ще й свого натхненника – голуба, якого знайшов на балконі у жовтні, зовсім малого.

Був він весь побитий й без пір’я. Пан Ярослав прийняв й вигодував його. Тепер птах не хоче вступитися з квартири – допомагає моделювати.

Як голуб, так і улюблена справа не покидає пана Ярослава. Йде з ним впродовж життя по різних коліях. Розходячись й переплітаючись, прощаючись й зустрічаючись, але, як-не-як, все рівно вертаючись на одну дорогу.

 

Текст та фото Петра Юрси

 

Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції Zmistovno.com.ua заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав.