В теперішній час мати татуювання – не щось грандіозне. Та попри це, не кожен може наважитись зробити його на своєму тілі. Хтось абсолютно не сприймає тату не те, що на собі, але й на комусь і активно про це заявляє. Є також і ті, котрим аж надто до душі це мистецтво й таким чином прагне своєрідно висловитись. Ще хтось хоче донести особливі моменти життя, а комусь просто подобається прикрашати своє тіло. Причин і мотивів може бути безліч, адже цілком природно: скільки людей – стільки й думок.

Журналісти сайту Zmistovno.com.ua вирішили проаналізувати, хто і для чого робить тату,скільки людей, що заповнюють тіло багатьма татуюваннями, яке значення ці зображення мають для них і як із цим справи у нашому регіоні.

Отже, наймолодша з усіх, з ким мали нагоду поспілкуватись – Катерина, 17 років. Дівчина не вважає, що на даний час має багато татуювань і в планах на майбутнє набагато більше:

«Мріяла про це з дитинства, щоразу розглядала фото «татуйованих» людей і мені вони дуже подобались. Звичайно, мама не дозволяла мені, проте колись я повністю залежала від батьків, а зараз можу собі дозволити стільки, скільки бажаю». На питання «Що означає ваше татуювання?», відповідати не квапиться, адже вважає, що це особисте, до того ж не прагне шукати у цьому якогось глибокого сенсу: «Мені просто подобається картинка, вона викликає у мене певні емоції й відчуття, мене тягне до неї. Коли вперше побачила ескіз, то зрозуміла, що хочу бачити таке й на собі». Хоче й надалі поступово заповнювати своє тіло малюнками: «Хочу татуювання повсюди! На руках вже є, ще повністю ноги й живіт. Сильного болю не відчуваю. Неприємно звичайно, але терпимо. Це в кожного індивідуально – хтось відчуває дуже сильний біль, а комусь навіть подобається, до того ж це також залежить від частини тіла». Якогось осуду чи несхвалень зі сторони не чує, лише, каже, що бабусі не подобається, турбується, як онука виглядатиме в старості: «Я не думаю про це, бо вважаю, що все буде нормально, як зараз, так і потім».

Розмовляли ще з Володимиром, йому 27 і своє перше тату зробив у 17: «Наважився – зробив. Але татуювання мені не підійшло, тому перебив. Поверх того набив інше». Особливого обґрунтування тату не має: «Це просто такий художній розпис, зображено вікінгів».Коли вперше зробив тату, каже, батьки не сприйняли: «Тато сказав, щоб пішов і змив усе, –  сміємось, а я йому – “все, то вже не змиється”!».

Про те, щоб робити нові тату задумується, але згодом. А після того, як зробив ці, нічого глобально не змінилось: «Нічого не змінилося довкола і я також. Я просто звик, що в мене є тату і не звертаю уваги, часом навіть забуваю. Лише от трохи поправився, то татуювання розтягнулось, але думаю, що все з часом повернеться на свої місця. А щодо застережень усіх, що буде у старості, не переймаюсь, то буде потім!».

 Поспілкувалися ще з Олександром, йому 36 і у нього декілька татуювань на різних частинах тіла.

«Перше татуювання зробив десять років тому. Дуже хотів, але не знав, що саме це має бути. Мучився, вагався і якраз так співпало, що у той час почав займатись театром й акторським мистецтвом, от і придумав для себе театральні маски. Зробив якраз перед одним спектаклем. Тоді, пригадую, вийшов на сцену вже з татуюванням і здавалось, що з’явилось якесь піднесення й впевненість, своєрідна мотивація. Ніби додалась певна сила, талант примножився абощо. А як зробив? Знайшов дуже класного на той час майстра, який спершу відмовляв, типу змушував задумуватись, чи насправді тобі це потрібно, щоб похитнувся, добре подумав, зважив усе. Проте я вже достатньо все обдумав і був змотивований щось точно собі «наколоти» і прийшов з готовим бажанням зробити саме театральні маски. Пригадую, сидів перед тим цілу ніч в Інтернеті й вишуковував якісь гарні ескізи. Прийшов, почали робити на правій лопатці і відчув дуже сильний біль, думав, що не витримаю. Але витримав, зробив».

На тілі Саші не лише театральні маски. Згодом зрозумів, що хоче точно ще щось: «І тут мене понесло! Я знайшов малюнок дуже гарного клоуна. Взагалі цікавлюсь клоунським мистецтвом. От і придумав собі місце для нього (зараз не можу вам його показати) і набив. А ще пізніше захотілося слонів на нозі. Були думки їх видалити, але таки подобаються, нехай будуть. А чому саме слони? Бо хотів якусь тварину і побачив роботу одного фотографа – сімейство слонів, які кудись йдуть. Приніс малюнок до свого майстра і зробили, проте трохи дофантазували і накололи їх у відображенні».

Розповідає, що трапилась із ним кумедна історія, коли робив одне із останніх татуювань – ще одних клоунів на руці:

«На цьому ж місці, де маю клоунів, робили невелику операцію і так співпало, що на голові клоуна була шишка. Хірург каже: “Так оригінально, навіть йому й пасує, але зараз ми цю маленьку шишечку з його голови заберемо”. От і забрали, а невеликий шрам все ж лишився. Виглядає так, наче й було від початку задумано».

Про те, щоб заповнити ще якісь ділянки тіла татуюванням, не задумується. Каже, що вистачить, більше не потрібно.

 

Нас особливо вразило молоде сімейне подружжя – Аліна та Юрій, кожному по 27 років. Татуювання їм дуже подобається, мають по декілька.

Аліна своє перше тату зробила 9 років тому, ще до заміжжя:«Мені тоді було 18, на цьому не зупинилась, інші робились поступово і також свідомо.Спочатку були просто думки, але тоді я ще боялась, бо була “зелена” і не впевнена у виборі ескізу, та після того, як мій чоловік (тоді ще майбутній) зробив своє перше тату (тризуб на грудях), остаточно вирішила, що хочу також. Це і було своєрідним поштовхом». Однакові татуювання не роблять: «До одруження у нас ще не було татуювань, робили вже, коли були разом. Проте у кожного “своя тема”, парних тату, як це часто роблять закохані, ми не робили». А на питання«Що означають ваші тату?», особливо не відкривають значення: «Думаю для кожної людини татуювання на власному тілі мають певний сенс і не обов’язково воно є шаблонним. Особисто мої тату(каже Аліна) для мене означають дещо інше, ніж те, що видає Google по запиту. Це особисте, пов’язане з певним етапом в житті і пояснити на словах важко. Ну і звичайно, не кожне тату щось повинно означати. Є таке поняття, як “художнє татуювання” і його можна розглядати, як картину чи прикрасу на тілі».

В подальшому хочуть нові татуювання, але поки що не поспішають: «Хотілось минулого літа доробити руку повністю, а також зробити перехід від плечей на ключиці, але зробила паузу через вагітність і лактацію. Після закінчення ГВ планую доробити все задумане і також додати татуювання-надпис, а можливо, символ, котрий буде пов’язаний з народженням найбажанішої донечки Домініки. Тим паче, що близький друг нашої сім’ї, тату-майстер з великої букви повернувся з-за кордону і нарешті не прийдеться знову шукати йому заміну. Він завжди максимально точно і чітко вмів зрозуміти наш задум і втілити його в ескіз».

На думки людей не звертають особливо уваги:«Від моїх клієнтів на роботі та знайомих переважно позитивні відгуки та компліменти. Часто також поступають пропозиції безкоштовних фотозйомок від фотографів, котрі зацікавлені в неординарних кадрах. Серед незнайомих людей, особливо старших, неодноразово ловила на собі осуджуючі погляди, інколи нескромні персони літнього віку навіть люблять кинути декілька фраз вслід, типу “Ви тільки подивіться на неї, розмалювалась! А що мама-тато скаже!?” або “А як буде тіло виглядати в старості!?”. У конфлікт не вступаю, такі виступи краще ігнорувати – все одно кожен залишається при своїй думці, а я не бачу сенсу комусь щось доказувати».

 

Вкотре переконуємось, що люди таки різні і бачення їхні, звичайно, також. Ніхто з тих, що мають тату, не намагаються нікому нав’язувати думки і тим більше не прагнуть чути невдоволення. Варто всього лиш розуміти, що татуювання– перш за все, також мистецтво, особливий вид. А будь-яке мистецтво робить наше життя прекраснішим і набагато цікавішим. Тож, якщо так до душі, то чому б не виділятись? Подобається – виділяйтесь!

Спілкувалась Ірина Навроцька

Фото Іри Мутки