Першу відому голлівудську актрису з території України вважають своєю – Австрія, Німеччина, США та Великобританія. А місто, яке її досі шанує та кохає – німецька столиця Берлін, де існує парк названий її іменем і не тільки.

Елізабет Берґнер (1897-1986) – це найвідоміший жіночий символ Дрогобича. У ній переплелися як краса та небезпека, так і виклик світу, який вона розпочала на великому екрані на початку 1920-х, коли в неї закохалася уся Веймарська республіка. Про неї пишуть і можна писати чимало. Нині ми лише трішки заглянемо за завісу її біографії.

Елізабет Берґнер, фільм «Мрійливі вуста» (1937), режисер Пол Ціннер (і чоловік за сумісництвом). Джерело: thefamouspeople.com

Берґнер обожнювали багато відомих людей, зокрема знаменита Марлен Дитріх була загіпнотизованою її грою, мріяла буди схожою на неї, адже «чарівною Лізі» захоплювалися тисячі жінок, котрі копіювали її одяг, зачіску, манеру. Вона стала трендом. Дитріх про дрогобичанку якось написала:

«Ця неймовірно талановита жінка, перед якою усім нам потрібно лише підвестися на коліна й цілувати їй руки, аби вона освітила нас хоча б частинкою свого Генія!».

Коло друзів Елізабет Берґнер творили чимало світових імен, зокрема Еріх Марія Ремарк та шведська актриса Ґрета Ґарбо, з якою її часто порівнювали та, яка намагалася схилити її до лесбійських стосунків, які вона відкинула. А норовливий характер «чарівної Лізі» не міг терпіти сам Альфред Хічкок. Захопленим її талантом був й Нобелівський лауреат з літератури Бернард Шоу, який, мовляв, спеціально писав для неї п’єси, коли почув перший її виступ на сцені, від чого його серце забилося ще дужче: чи то від несподіванки, чи від…

м.Берлін (Німеччина), меморіальний камінь у парку Елізабет Берґнер. Що цікаво, саме Берлін часів Гітлера став першим містом, де провадили процес із заборони фільмів за її участі. Джерело фото: wikimedia.org / м.Берлін, пам’ятна таблиця Елізабет Берґнер, встановлена у 30 річницю її смерті – 12 травня 2016 року – на віллі, де вона проживала востаннє в Німеччині перед еміграцією. У день відкриття тут розгорнули “музей Берґнер”. Саме у Берліні почався її “великий старт”, коли вона зіграла роль у п’єсі “Свята Іоанна”, яку написав Джордж Бернард Шоу. Джерело фото: stadtrand-nachrichten.de

Траплялися випадки, що деякі чоловіки, через її відмову у взаємних стосунках накладали на себе руки: хтось брався за петлю, а хтось за револьвер!

Публіка й преса називала її по-різному: «королева європейських сцен», «та, що схожа на ангела», «Ґарбо на сцені», «чарівна та магічна», «сонячний ангел Голлівуду». Себе ж акторка у підсумку назве ще по-іншому – «та, яку обожнювали й проклинали».

Зірка театру та кіно неодноразово номінувалася на премію «Оскар», а отримав цю статуетку лише фільм, що розповів про її життя часів Бродвею – «Все про Єву» (1950), який зайняв 16 сходинку у списку 100 найкращих фільмів Американської інституту кіномистецтва. «Переплюнув» своїми «Оскарами» дану стрічку лише фільм «Титанік».

Фільм «Все про Єву» (“All About Eve”, рейтинг 8,3 з 10) був відзнятий за оповіданням Мері Орр «Мудрість Єви», яке було вперше опубліковано у журналі «Cosmopolitan». До речі, він став і черговим дебютом для славнозвісної Мерилін Монро (вважається, що це перша, за її участі, серйозна картина!). Фільм про Берґнер – це про життя, яке можуть вкрасти, адже краса та молодість – річ минуча, а без них слава – річ химерна. Головну роль виконали: Бетті Дейвіс, яка зіграла МарґоЧеннінг, тобто, саму Елізабет, у якої палка прихильниця (у фільмі це Єва Харінґтон) планує «викрасти» її життя, славу та кохання. А що з того вийшло?

Померла акторка на 88 році життя від раку в понеділок – 12 травня 1986 року в Лондоні, у місті, де у 1933 році одружилася.

Елізабет Берґнер, скульптор Ернесто де Фйорі (1884-1945), 1925 рік. Джерело фото: gettyimages.fr

У передвоєнному Дрогобичі фільми за участі Берґнер демонструвалися на екрані місцевого кінотеатру «Вавель», що був на площі Ринок. А широко про її життя у нас стали говорити лише кілька років тому.

На жаль, ми поки не знаємо місця, де вона у Дрогобичі мешкала та провела свої ранні роки дитинства, адже погодьтеся, дивно, що її шанує світ, а ми чомусь досі осторонь! До слова, її портрет висить в одному з педуніверстетів Києва, серед сотні великих українців, котрі мають різне походження. Однак в них усіх є те одне та єдине – українська земля, яка породила та породжує безліч талантів зі світовим іменем.

Олег Стецюк